Як ти болиш мені, моя земля.
Так, ніби серце втратило навіки
Маленький острів, спалені поля,
І ще ніхто не винайшов їм ліки.
Найнижче дно – моє. Я не спішу.
Я завмерла в вологій прохолоді.
Я ембріон, навколо – білий шум
Я снюсь тобі, мій острів, снюсь і годі.
І годі сліз, стрічок і прапорів
Промов, трибун і крові голубої.
Я досі бачу, Крим, як ти горів,
Я до цих пір горю іще з тобою.
Як ти болиш, ти так мені болиш,
Кривавим ровом в серці рвеш дорогу
Скажи, що ти не мертвий, просто спиш,
Зціли мене, вгамуй мою тривогу.
Маленький острів, спалені поля,
Знесилений безумством клаптик суші.
Ти так болиш мені, моя земля,
Ти міцно так береш мене за душу…
02.05.2015
Як ти болиш менi, моя земля
© Copyright: Елена Соколан, 2015
Свидетельство о публикации №115050205382
Свидетельство о публикации №115050205382
Рецензии