Три фото підірвали інтернет
Л.Юферова, «Та ти живи, живи, російський сину»
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=45816&poem=164404
Зачем же потом случилось,
Что меркнет копейкой ржавой
Всей славы моей лучинность
Пред солнечной ихней славой?
А.Галич, «Петербургский романс»
Привычно пыль стряхнул.
Альбом открыл.
Одёрнул китель.
Стар я.
Ночью холод.
Двоих узнал:
Эрнест
и Михаил,
а тот, —
не помню.
Впрочем,
тоже молод.
И думал он:
«Зачем,
я не пойму?
Ведь не глупы они,
не близоруки.
Зачем
они пришли
в мою страну?..
Зачем же
автоматы
взяли в руки?
О, юноши!
Вам дьявол
в души влил
Той пропаганды
русскую
отраву.
Не знаю,
сколько
горя,
слёз,
могил,
Сиротства
принесли
в мою державу!
Пропали сёла,
край наш опустел.
Сгорели
храмы Божьи.
Боже,
Боже!
Вам тоже снятся
сотни
мёртвых тел,
убитых вами?..
Ну,..
и мною
тоже…
!Но я же победил!
!Я победил!
Но почему же
так,
монеткой ржавой,
вдруг я померк,
померк,
лишившись сил,
пред солнечной
вселенской
ихней
славой?!
Там был четвёртый.
Впрочем,
я забыл
фамилию.
Подводит память.
Жалко.
Нет,
вспомнил точно:
он мадьяром был…
Ну, да,
конечно, венгр.
Да! – Мате Залка.
Холодный ветер.
Дождь на пару дней.
Бессонница.
Молчат
Франциско Франко,
Кольцов,
Сикейрос
и Хемингуэй, —
У них игра –
«особая молчанка».
Сменились часовые.
Тишь да гладь.
Не спит диктатор,
стонет
от бессилья.
Молчит охрана.
Сказано:
молчать,
когда на фото
смотрит
каудильо…
~***~
Эпилог
Те фото не взрывают Интернет.
Не надо объяснять весьма речисто.
Понятно, – в Интернете правды нет.
Но доброволец бил и бьёт фашиста.
Параллельный мир
© Copyright: Виталий Карпов, 2015
Свидетельство о публикации №115050100904
Свидетельство о публикации №115050100904
Рецензии
Зрозуміло. Вірш-роздум. Але "не для среднего образования", як то кажуть, бо читач мусить мати певний рівень історичних знань. Не дуже зрозумів я необхідність посилання на Л.Юферову. Знайшов я цей її вірш-агітку на пронаціоналістичному сайті "Твои стихи", прочитав - звичайна пісня тих, хто вважає Росію агресором, а геноцид на Донбасі новою Вітчизняною війною українського народу проти російсько-фашистських військ, що віроломно напали і т.д. Для України сьогоднішньої - це звичайне явище. Такі твори знаходять свою аудиторію, бо, якщо Ви пам'ятаєте, однією із складових мотивації народу на подвиг завжди була помста за якусь ганьбу, реванш за поразку. Саме тому нас так наполегливо переформатовують з народу-переможця у народ-"терпіло". Але ж здоровий глузд ніхто відмінити й заборонити не взмозі. Ваш інтернаціоналістичний вірш треба читати не один раз - цікавий, хоч і складний твір. На все добре!
Олег Омелянчук 11.05.2015 08:26 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 11.05.2015 08:26 • Заявить о нарушении
Шановний Олег!
Дякую за ваш відгук. Вірш, дійсно, не для "середнього розуму"..
Сенс «агітки» Л. Юферовой для мене зрозумілий. Але це не така проста річ, як може здатися. Не стану наводити детальний аналіз – зазначу відразу, що «агітка» побудована як залякування. Ця тактика дурна спочатку. Хіба можна зупинити погрозами безногого льотчика Маресьєва або сліпого поета-фронтовика Асадова? Візьму приклад і «крутіші», часів Громадянської війни: хіба можна було залякати погрозами Миколу Отровского?
Але моя увага була залучена іншим. Те, що фашист сприймає дії добровольця як «неправильні» - це очевидно. У нас в Тверській області зараз багато біженців з України, судячи з їх розповідей, на Україні зараз саме фашизм. ( Цікаво, що є і біженці-дезертири, які не палають особливою любов'ю до Росії, але вважають, що краще їм буде тут, ніж на Україні. Як громадянин – не можу їх прийняти, але як людина – розумію.)
Цікаво, що наявність добровольців біженці схвалюють або, принаймні, розуміють.
Тому подібні «агітки» прозвучать однаково, що в устах Франка, що Гітлера, що Вальцмана. Я саме переклад цих слів і дав від імені Франка. Порівняйте:
На другому, для чого – не збагну,
Удвох вдяглися в зелень камуфляжу,
До України їдуть – на війну…
Їм скоро автомати в руки ляжуть…
И думал он: «Зачем, я не пойму?
Ведь не глупы они, не близоруки.
Зачем они пришли в мою страну?..
Зачем же автоматы взяли в руки?
О, діти, діти! В душу біс вам вліз,
Одвічним і обдуреним ординцям.
Не знаю, скільки горя, смутку,сліз,
Сирітства принесли ви українцям!
О, юноши! Вам дьявол в души влил
той пропаганды русскую отраву.
Не знаю, сколько горя, слёз, могил,
Сиротства принесли в мою державу!
Не знаю, скільки знищили ви сіл,
Людей безвинних, шкіл і храмів Божих…
Нехай вам сняться сотні мертвих тіл,
Убитих вами і так з вами схожих…
Пропали сёла, край наш опустел.
Сгорели храмы Божьи. Боже, Боже!
Вам тоже снятся сотни мёртвых тел,
убитых вами?.. Ну,.. и мною тоже…
Планую доробити вірш монологами цих осіб.
З повагою,
Виталий Карпов 26.05.2015 16:17 Заявить о нарушении
Дякую за ваш відгук. Вірш, дійсно, не для "середнього розуму"..
Сенс «агітки» Л. Юферовой для мене зрозумілий. Але це не така проста річ, як може здатися. Не стану наводити детальний аналіз – зазначу відразу, що «агітка» побудована як залякування. Ця тактика дурна спочатку. Хіба можна зупинити погрозами безногого льотчика Маресьєва або сліпого поета-фронтовика Асадова? Візьму приклад і «крутіші», часів Громадянської війни: хіба можна було залякати погрозами Миколу Отровского?
Але моя увага була залучена іншим. Те, що фашист сприймає дії добровольця як «неправильні» - це очевидно. У нас в Тверській області зараз багато біженців з України, судячи з їх розповідей, на Україні зараз саме фашизм. ( Цікаво, що є і біженці-дезертири, які не палають особливою любов'ю до Росії, але вважають, що краще їм буде тут, ніж на Україні. Як громадянин – не можу їх прийняти, але як людина – розумію.)
Цікаво, що наявність добровольців біженці схвалюють або, принаймні, розуміють.
Тому подібні «агітки» прозвучать однаково, що в устах Франка, що Гітлера, що Вальцмана. Я саме переклад цих слів і дав від імені Франка. Порівняйте:
На другому, для чого – не збагну,
Удвох вдяглися в зелень камуфляжу,
До України їдуть – на війну…
Їм скоро автомати в руки ляжуть…
И думал он: «Зачем, я не пойму?
Ведь не глупы они, не близоруки.
Зачем они пришли в мою страну?..
Зачем же автоматы взяли в руки?
О, діти, діти! В душу біс вам вліз,
Одвічним і обдуреним ординцям.
Не знаю, скільки горя, смутку,сліз,
Сирітства принесли ви українцям!
О, юноши! Вам дьявол в души влил
той пропаганды русскую отраву.
Не знаю, сколько горя, слёз, могил,
Сиротства принесли в мою державу!
Не знаю, скільки знищили ви сіл,
Людей безвинних, шкіл і храмів Божих…
Нехай вам сняться сотні мертвих тіл,
Убитих вами і так з вами схожих…
Пропали сёла, край наш опустел.
Сгорели храмы Божьи. Боже, Боже!
Вам тоже снятся сотни мёртвых тел,
убитых вами?.. Ну,.. и мною тоже…
Планую доробити вірш монологами цих осіб.
З повагою,
Виталий Карпов 26.05.2015 16:17 Заявить о нарушении
Да, мощно! Та треба, аби було простіше і зрозуміліше для усіх, що сліпі (в моральному сенсі) завжди бачать одне й те ж: лише уяву того, що їм заливають у вуха. Тому так схоже те, що майже століття тому використовувалося для виправдання власних злочинів і те, чим сьогодні намагаються оправдати свою зраду зламані люди. Щасти Вам, камарад Віталій!
Олег Омелянчук 08.06.2015 09:33 Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 08.06.2015 09:33 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.