Лина Костенко. Тут сами на себя глядят леса
Тут сами на себя глядят леса
Растерянно – такая в них краса.
Как будто бы незримо Левитан
То там их тронул кисточкой, то там…
Осенний ветер отгулял, затих.
Стоит берёзонька – как в искрах золотых.
***
Самі на себе дивляться ліси,
Розгублені від власної краси.
Немов пройшов незримо Левітан –
То там торкнув їх пензликом, то там…
Осінній вітер відгуляв, затих.
Стоїть берізонька – як в іскрах золотих.
Свидетельство о публикации №115050103904