мене непокоять речі - зовсім прості:
хто з нас кого розчавив і чим це все розпочав.
коли я питаю про це у священних кухонних стін -
вони, як і ти, мовчать.
/карти на стіл!/
у шафах повсюдно роїться чай.
листовий - я його заварю і чекаю листів.
/перетворюю крИхкий пахучий бонсай
на пекельний настій/
я, одна із мільйонів анастасій,
я, один з найбанальніших фетишів русокосих, найпоширеніший фенотип,
я вимагаю серце твоє - крізь сито його просій;
я знаю, як із мук
робиться хліб.
не кажи нічого, не дивися на мене, не думай і не волій.
на денці чашки гніздиться пекельний бджолиний рій.
розтуляй-но вуста, це твоє безпросвітне щастя, глитай!
на денці чашки чаїться наш перший
чай.
на денцi
© Copyright: Долька Полыневая, 2015
Свидетельство о публикации №115043000206
Свидетельство о публикации №115043000206
Рецензии