З першого погляду i до останнього подиху
Мені було десять років, коли я побачила, вдихнула і торкнулась тебе вперше і зрозуміла – віднині назавжди ми будемо разом. Це – данність, яку ніхто-ніщо-ніколи не змінить. Безсумнівна і невідворотна.
Перші несміливі обійми та пестощі, поринання, розчинення та перетікання одне в одного, повільне або ж карколомне вгору-вниз – аж подих перехоплює! І лише Небо і Ти. Розставання безжурні, з упевненістю та знанням нової зустрічі – у дні прийдешньому, за тиждень, рік… Зістрічі, по вінця сповненої тихої, всеосяжної, глибокої радості та світла: "Здрастуй!" – "Здрастуй, Любове моя" – "Ми знов удвох" – "Ми назавжди удвох…"
Твій пристрасний шепіт, тамована, але постійно відчутна первісна сила, опитратись якій неможливо. Та й навіщо? Віддаючись і піддаючись тобі, я не стаю переможеною. Навпаки – наповнююсь твоєю міццю.
Твої шалені ревисько та крики, коли жага розбурхана, вже нестримувана виривається і підхоплює, обіймає майже брутально і забиває подих… І я екстатично, з широко розплющеними очима вбираюі вдихаю тебе, п'ю з насолодаю цю напружену, запаморочливу, нестямну і невимовно прекрасну пристрасть!. Це – оголена первозданна цнота і первородна хіть, ні з чим незрівнянні, безгрішні, правічні та безсмертні.
Знаю, ти тужиш за мною так само, як я знемагаю від невигойної розлуки. Чи зустрінемося ще з тобою? Любове моя, Богом створена стихія, незмінна і нескорена!..
29.04.2015
Свидетельство о публикации №115042906955