Шон Маклех - Белое Молоко Чёрной Коровы

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Бiле молоко чорноji корови»
http://www.proza.ru/2013/12/15/800


БЕЛОЕ МОЛОКО ЧЁРНОЙ КОРОВЫ

                «Лишь тот существует, кто скрыт,               
                Видимое – сон, призрак.»
                (Григорий Сковорода)



Юноша тот, что заглянул в темноту,
В мира сего естество холодное   
Ныне пишет стихи бегло сам
За столом Стивенсона,
Пером аиста чёрного   
(Без пятна единого белого)
Пишет заметки про остров,
Покрытый пальмами наслаждений,
С озером, что до краёв переполнено
Вином грусти нашей и огорчений,   
Надежд разворованных,
Между строк «Лунь Юй» где-то помещенных.
Хорошо было Конфуцию —   
На царство У вроде смотревшему,
Но в «Я» своё
Заглянувшему —
То ли с начала — светлое   
То ли потом — просветлённое,
А здесь в Ирландии,
Гляжу, мой народ обделённый
Расстреливают веками
Захожие с душонками пошлыми,
Смеюсь я над дураками
Злым смехом Бернарда Шоу...
Рыжей тенью слоняюсь кругом
Не со вчерашнего дня — С времён
Туатала Техтмара,
В чашу я гляжу с молоком...   
И сквозь дымку белого пара
Поэтов вижу, чей взор обречён.


_____________________________________________________

*«Бiле молоко чорноji корови»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/12/15/800

«Той лиш існує, хто схований,
                Видиме – сон і примара…»
                (Григорій Сковорода)

 Хлопець який зазирнув у темряву,
 У холодне єство світу сього
 Нині складає вірші за столом Стівенсона,
 Пером чорного лелеки
 (Без жодної білої плями)
 Пише нотатки по острів
 Вкритий пальмами насолод
 З озером, що по самі вінця наповнене
 Вином нашого смутку
 І сподівань наших вкрадених,
 Десь між рядками «Лунь Юй» записаних.
 Добре було Конфуцію –
 Він дивився на царство У
 Зазирнувши спочатку у своя «Я» -
 Чи то світле від початку
 Чи то просвітлене,
 А тут в Ірландії
 Дивлячись, як мій народ
 Століттями розстрілювали
 Зайди з брудними душами,
 Сміюсь сміхом злим Бернарда Шоу,
 Тінню рудою тиняюся
 Та не від учора – а з часів
 Туатала Техтмара,
 У чашу з молоком зазираю
 У його білому тумані бачу
 Поетів з сумними очима…