Солдатских вдов Радоница

из Лины Костенко
перевод с украинского

Кресты между берёзок затаились.
В медовом аромате тонет поле.
И скатерть расстелив у обелисков,
Своих солдатов поминают вдовы.

Пасхальным чином храмы отзвенели.
Отпели на могилках панихиды.
И дум тяжёлых ощутимей бремя -
Заплакали вновь вдовы, затужили!

А мой лежит, в дальнем краю, за Вислой.
На гроб земли родной ему прислать бы...
Черны те лица, точно дека скрипки,
И в скрипки той все струны оборвались.

А мой, пропавший без вести, не знаю,
Насыпали над ним хоть скромный холмик?
Вот, я чужих теперь здесь поминаю...
И моего пусть помянут хоть словом.

А я у Бога счастья не просила,
И мне тогда  -  хоть в полынью, хоть в прорубь!..
Его дитя под сердцем моим билось,
А похоронка криком сжала горло...

Великий день... Победы День пасхальный...
Вчера как будто.А года  -  как птицы.
На Радоницу, в поле необъятном,
Солдатов поминают их вдовицы.
               


Ліна Костенко

Проводи

Хрести дубові туляться в берізках.
Квітуче поле в пахощах медове.
Прославши скатерті при обелісках,
Своїх солдатів поминають вдови.

Вже оддзвонили дзвони великодні.
Вже на гробках молебні одслужили.
Такі сумні й задумані сьогодні,
Ой, затужили вдови, затужили!

Що мій лежить за Віслою, далеко,
Якби землі хоч рідної на труни.
А ті обличчя  -  мов срипкова дека,
Що вже на скрипці порвані всі струни.

А мій пропав десь безвісти, не знаю,
Чи хоч над ним горбочок нагорнули?
Як я ж тепер чужих тут поминаю,
Щоб і мого десь люди пом'янули!

А я нічого в Бога не просила.
Мені ж тоді було хоч в ополонку.
Що ж я дитя під серцем ще носила,
А вже мені прислали похоронку.

Великий день...Великдень Перемоги...
Все ж наче вчора.А літа минають.
На проводи, в степу, біля дороги,
Своїх солдатів вдови поминають.