Вона ненавиділа себе.
Кожного разу лягала пізно
спати.
Я так намагався зберегти тебе,
але я не вмію літати.
Пробач, я не можу прибігти
так швидко,
в мене немає грошей на таксі,
та мені вже набридли
ці рожі
таксистів,
що я кожного разу бачу вночі.
Вона не могла дивитися в дзеркало.
Казала, що врода обійшла її
стороною.
Я кожного вечора
знаходився в пеклі,
наодинці з самим собою.
Ти казала, що любов –
це ілюзія,
що страждати можна
окрема від когось.
Та кожного разу кажу тобі я,
в тебе все буде добре,
я поруч,
я поруч.
Твоя зірка в небі,
твій зоряний погляд.
Я – твоя справжня комета,
все добре.
Крізь всесвіт до тебе…
..у гості.
Зоряний погляд
© Copyright: Дима Кононенко, 2015
Свидетельство о публикации №115042809922
Свидетельство о публикации №115042809922
Рецензии