Втома липкі наганяє тумани,
Роздратування і поспіх - гудять.
На кожному кроці - вібрують екрани,
І черги людські темно-синім горять.
А там, за туманами й синню, є спокій,
В якому кочують великі кити,
Де сірі плавці гладять воду глибоку,
Де зверху кружляють теж сірі птахи.
Там тиша безмежна китової пісні,
Там гуркіт приємний важких сірих хмар,
Пейзажі скелясті, спокійні та грізні,
На фоні пінистих солоних примар.
Там вітер веселий гне стиглу травицю,
Високі зелені стеблини м'які.
Там спокій чатує прозора вовчиця,
Що замість очей має білі вогні.
Чужинців-людей там ніколи немає,
Це місце таємне - для тебе лише.
Та часто стежину цю підло стирають
Ті самі екрани, тумани й кліше...
Спокiй
© Copyright: Егор Семенюк, 2015
Свидетельство о публикации №115042808788
Свидетельство о публикации №115042808788
Рецензии