Не полохай надiями тишу...
Не гукай у багрянії сни...
От коли б ми зустрілись раніше
У далекій-далекій весні...
Там де юність мрійливістю тішить
Почуття на ранковій зорі,
Там де вітер зухвало колише
Й пестить ніжно луги росняні...
Там з тобою нам "двадцять" - не більше,
Ми там зовсім іще молоді...
От якби нам зустрітись раніше,
От коли б нам зустрітись тоді...
От коли б нам зустрітись раніше...
От коли б - я скажу це не раз...
Не полохай надіями тишу:
Зараз тиша - найкраще для нас...
Осінь ніжними римами пише
І встеляє багрянцями даль...
Не полохай надіями тишу:
Ми зустрілися пізно, нажаль...
Небо мріями зорі колише,
Я душею до них упаду...
Не сполохай мій спокій і тишу,
Не збуди в мому серці жагу...
Свидетельство о публикации №115042800258