Шумлять зеленокосії берези,
Синіють з небом в полі васильки.
Душа Росії п’є тут чисти роси,
Близ річки Рось здавна гули полки.
Слов’янська тут по віку живе слава,
Для сили духу тут шукай оплот.
Прямий клинок і рани гоять трави,
Коли слов’яни ми, то є - один народ.
З гаїв у коло зходяться берізки,
У танку ромашок бачу майже все.
Ворожість з розбратом у росах пізніх
Русь-Мати у долонях нам несе.
Коли слов’яни ми...
Коли слов яни ми...
© Copyright: Анатолий Заступ, 2015
Свидетельство о публикации №115042802126
Свидетельство о публикации №115042802126
Рецензии