Щось кличе, лякає, штовхає в безодню
І треба знайти в собі сили з нічого.
Я зберігаю свічу Великодню,
Вважаю, що все почалося із чогось.
Нічого, що нас не впускає в майбутнє?!
Нічого, що зрада ховає дороги?
А де те яскраве, живе незабутнє?
Чому у минуле стежки, збиті ноги?
Позад залишились страхи від прірви,-
Біль, що відлунням в душі не озветься.
Не може людина жити без віри.
А все те лихе з часом також минеться.
Золотом стане надмірне мовчання?
Срібло незбиране вкриє волосся...
Знову безсоння, - тривале навчання,
Щоб ліпше усім на світанку жилося.(експромт).
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА
Роздуми
© Copyright: Людмила Журавская, 2015
Свидетельство о публикации №115042701547
Свидетельство о публикации №115042701547
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.