Ти в кімнаті сидів і самотність текла по венам...
Ти у Бога, мене попросив, ти молив небеса...
І коли я прийшла, і тихенько всміхнулась до тебе,
Ти ожив, був щасливий і вірити став в чудеса...
Наші долі сплелися, десь там, у світі сакральному.
Нам проклало життя траєкторії нових орбіт.
Я твоєю була, мов осяяна зорями давніми...
Я кохаю тебе, як повітря, як сонце, як світ...
Але ти вже забув, як колись ти просив у Бога...
І я стала чужою для тебе, не та що зійшла із небес.
Я твоя на віки... Але цього тобі вже не треба...
Проклинаю ту ніч, проклинаю я всесвіт увесь...
Ти мене не почув... Я німа... Бо ми тільки мовчали.
Я сліпа... Бо ти зрячим ніколи не був.
Ти в безодні згубився і більше нічого нестало.
Лиш твій погляд холодний повз мене майнув...
Ти у Бога мене попросив
© Copyright: Яна Ковалева, 2015
Свидетельство о публикации №115042600625
Свидетельство о публикации №115042600625
Рецензии
Не варто дарувати на в1ки себе тому,хто цього не ц1нуэ...
Макат Нехошет 09.08.2015 20:05 • Заявить о нарушении
Макат Нехошет 09.08.2015 20:05 • Заявить о нарушении