в дорозi до себе...

…лякає страх тишу і кличе з собою,
хапає за комір безодня небес
і тягне до прірви, де більше ніколи
ніщо не повториться, щезне усе…

ворожка-безсоння, у грі… крізь нічого
до себе самого, дійти хоче кожен,
а не до фантазії хворої болем,
не до тремтіння зірниць в сні безодні…

де ми залишили страх люблячі двоє?
у тінях, що стали у нас на дорозі?..
замурзані вікна видінням рукою,
задуху на серце наслали, тривогу…

в ніч без сподівання зустрінемось знову,
не стати б холодною міддю мовчання…
обрати б до мрії щасливу дорогу
де краю немає, де будить світання…


Рецензии
Щось кличе, лякає, штовхає в безодню
І требі знайти в собі сили з нічого.
Я зберігаю свічу Великодню,
Вважаю, що все почалося із чогось.

Нічого, що нас не впускає в майбутнє?!
Нічого, що зрада ховає дороги?
А де те яскраве, живе незабутнє?
Чому у минуле стежки, збиті ноги?

Позад залишились страхи від прірви,-
Біль, що відлунням в душі не озветься.
Не може людина жити без віри.
А все те лихе з часом також минеться.

Золотом стане надмірне мовчання?
Срібло незбиране вкриє волосся...
Знову безсоння, - тривале навчання,
Щоб ліпше усім на світанку жилося.(експромт).Успіхів!

Людмила Журавская   27.04.2015 07:14     Заявить о нарушении
Неначе душі розмовляють... Щиро Вам вдячний Людмило. З повагою Віктор... Миру так!..

Виктор Сурженко   28.04.2015 05:33   Заявить о нарушении
Часто пишу, що душа говорить... Усього доброго!

Людмила Журавская   29.04.2015 07:47   Заявить о нарушении