в дорозi до себе...
хапає за комір безодня небес
і тягне до прірви, де більше ніколи
ніщо не повториться, щезне усе…
ворожка-безсоння, у грі… крізь нічого
до себе самого, дійти хоче кожен,
а не до фантазії хворої болем,
не до тремтіння зірниць в сні безодні…
де ми залишили страх люблячі двоє?
у тінях, що стали у нас на дорозі?..
замурзані вікна видінням рукою,
задуху на серце наслали, тривогу…
в ніч без сподівання зустрінемось знову,
не стати б холодною міддю мовчання…
обрати б до мрії щасливу дорогу
де краю немає, де будить світання…
Свидетельство о публикации №115042601343
І требі знайти в собі сили з нічого.
Я зберігаю свічу Великодню,
Вважаю, що все почалося із чогось.
Нічого, що нас не впускає в майбутнє?!
Нічого, що зрада ховає дороги?
А де те яскраве, живе незабутнє?
Чому у минуле стежки, збиті ноги?
Позад залишились страхи від прірви,-
Біль, що відлунням в душі не озветься.
Не може людина жити без віри.
А все те лихе з часом також минеться.
Золотом стане надмірне мовчання?
Срібло незбиране вкриє волосся...
Знову безсоння, - тривале навчання,
Щоб ліпше усім на світанку жилося.(експромт).Успіхів!
Людмила Журавская 27.04.2015 07:14 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 28.04.2015 05:33 Заявить о нарушении
Людмила Журавская 29.04.2015 07:47 Заявить о нарушении