Коханий, не зважай, що плачу,
Мені не холодно, а так, помірно зимно,
Хотіла я з тобою вік,
Я виявилася невиліковно вільна.
Журба моя тихесенько стихає,
Але минє ще не десяток літ,
Щоб я забула те, що серце крає,
І ті слова "З тобою я навік"
Лети, мій голубе, для тебе ціле небо,
Але я прошу, не звертай з дороги,
До мене повертатися не треба,
В душі лиш порожнеча, більш нічого
Невилiковно вiльна
© Copyright: Татьяна Уздемир, 2015
Свидетельство о публикации №115042509757
Свидетельство о публикации №115042509757
Рецензии