Ми всі повернемось до дому,
і лише він на нас чекав.
Ніде ми не потрібні так нікому,
як там де ти родину мав.
І хай бідненька рідна хата,
і може замість хвіртки целофан.
Але ж там досі рідна мати,
і відчуття що в світі ти не сам.
Ми всі повернемось до дому,
і озирнемося назад.
Згадаємо що ніби було вчора,
і фотографії розкладемо свої у ряд.
Як час пробіг так не помітно,
і як же дім із нами по старішав.
крізь сльози усміхаючись привітно,
ти чуєш в запустілій хаті тишу.
Д м милий д м
© Copyright: Харчук Борис, 2015
Свидетельство о публикации №115042509452
Свидетельство о публикации №115042509452
Рецензии