Лина Костенко. Мы выехали в ночь
Мы выехали в ночь. Какое безрассудство!
Приблизилась гроза. Мы выехали в ночь.
Платанов строй притих перед стихийным буйством.
И вспыхнула гроза - как выхватила нож!
Ослепшие на миг, мы врезались во мраке.
Машину повело, мы завернули с круч.
Могучие леса, отбили вы атаку,
Скрестили сабли в раз, сражаясь против туч.
Я думала в тот миг: конец моей гордыне.
Мы выехали в ночь. Дороги не видать.
Вся жизнь моя была лишь ночью воробьиной.
Мне в жизни не далось уменье переждать.
О, как же мне жилось, и как же мне страдалось!
И как перенести мне это удалось!
А что такое жизнь? иль то, что ожидалось?
Или напротив, жизнь - что истинно сбылось?
Оригинал Ліна Костенко. Ми виїхали в ніч. І це було шаленство...
Ми виїхали в ніч. І це було шаленство.
Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч.
Притихлі явори стояли безшелесно.
І зблиснула гроза - як вихопила ніж!
Осліплені на мить, ми врізалися в пітьму.
Машину повело, і ми згубили шлях.
Усі мої ліси, удень такі привітні,
схрестилися вночі із небом на шаблях.
Я думала в ту мить: привіт моїй гордині.
Ми виїхали в ніч. Дороги не видать.
Було моє життя - як ночі горобині.
Нічого у житті не вміла переждать.
О, як мені жилось і як мені страждалось!
І як мені навіки взнаки воно далось!
А що таке життя? чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя - це те, що відбулось?
Свидетельство о публикации №115042511194
Нина Шендрик 26.04.2015 13:51 Заявить о нарушении