Мій вірний друже сизий голуб,
Неначе пам’ятник весні,
Сидиш засмучений і кволий
Ти на замерзлому вікні.
Не плач, зима – це не навіки,
Ніколи ще мороз не міг
Надовго зупинити ріки
Й замурувати все під сніг.
Я підніму морозний келих
За свято, супроти журби,
І на будинках, як на скелях,
Закличуть весну голуби.
* * *
Мій давній друже сизий голуб,
Яку ти звісточку несеш?
Вона мене у серце вколе?
Зігріє краще від одеж?
Ми разом вип’ємо за свято,
За безшабашність новизни.
Мій друже, голубе крилатий,
Будь першим вісником весни!
2007 г.
Голуби
© Copyright: Ольга Воля Рева, 2015
Свидетельство о публикации №115042409044
Свидетельство о публикации №115042409044
Рецензии