Ти завжди був мені близьким,
Навіть тоді, коли я того не хотіла,
Навіть коли в душі жевріла
Надія - забути навіки.
Ти завше був частиною мене.
Я пам'ятаю, я не забувала,
Як щиро, по-дитячому кохала.
Це ж ти цьому навчив мене.
І я чекала... Так, я чекала!
І місяцями звістки не було,
І гірко, жалюче-боляче пекло,
Але минуло... Іншого діждала.
Пробач... Я знаю - це слова лише.
Із самого початку я не це сказать хотіла!
Я дякую за поклики до твого тіла,
За поцілунки і лице щасливе
І за троянду на вікні...
Так, я це досі пам'ятаю.
Вуста і очі я ж напам'ять знаю!
Знай - вдячна за ці спогади п'янкі.
Невисказане
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2015
Свидетельство о публикации №115042404753
Свидетельство о публикации №115042404753
Рецензии