Минає рік ганебної війни –
і вітер у казні, як в чистім полі…
І степ квітучий тоне у весні
солдатської обірваної долі.
А в кулуарах – бренди напоказ
у новоукраїнських товстосумів.
І править флюґер за дороговказ,
залежно від отриманої суми.
Нам раз у раз малюють міражі,
нас неодмінно хочуть розколоти:
зарівно – як свої, так і чужі,
штовхаючи все далі у болото.
Стоїть країна, як козацький віз, –
нарешті вільна, та проте безрука…
І тягнуть в різні боки, як колись,
все той же лебідь, той же рак, і щука.
Лебiдь, рак i щука...
© Copyright: Маслов Владимир, 2015
Свидетельство о публикации №115042411150
Свидетельство о публикации №115042411150
Рецензии
Дякую, Людмило! Дуже хочеться, аби ми всі порозумілися, подивилися, нарешті, в один бік і витягли нашу Україну з війни. Ми маємо все для щасливого і заможного життя. Пам'ятаймо минуле - пам'ять робить нас непереможними.
Дякую!
Маслов Владимир 05.05.2015 07:57 Заявить о нарушении
Дякую!
Маслов Владимир 05.05.2015 07:57 Заявить о нарушении