На колымском морозе калина
Зацвела огневыми слезьми.
Бесконечные ясные дни - и
Звонким храмом моя Украина
Проступила на стенах тюрьмы.
Ни души и от края до края
Только солнце и снег и простор,
И катилося, кувыркаясь,
Мое сердце в нутро волчьих нор.
Листвень голая криком кричала,
И олень чуть виднелся во мгле,
Повстречались концы и начала
В этой вот чужестранной земле.
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг,
і котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
64. Василь Стус. На колымском морозе калина...
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115042410718
Свидетельство о публикации №115042410718
Рецензии