Самотня... Перевод Светланы Груздевой

Кажуть,  покинута має самотність за подругу,
І сумувати повинна із газовим пальником.
Кухня – це дім, дах якого вовняною  ковдрою
Гріє беззахисну, ту, що згорнулася їжаком…

Кажуть, невдале життя, бо загублена молодість,
Що буде далі?  Потоне у клопотах – не знайти!
Вистоїть хоч під дощем одинока на холоді?
Буде гарненька, мов мальва, що сперлась на сірий тин?

Кажуть, забуде смак вуст і тепло рук закоханих.
Віршик до віршика: вузлики чорні  -  білий альбом
Тихо гортає… Як гляне у очі Солохою,
Сплутаєш радість із горем, бо відьма - викраде сон…

Кажуть… Не слухай! Не вір! Гусінь  в ній - рій  метеликів!
Свіжі краплини роси чи дощу -  життєва вода!
Вмиєтьтся, вип’є сама і напоїть із  келиха
Всіх,  що бажають почути у відповідь тільки «Так»!

Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2015/05/01/439

Скажут, что брошенка станет дружить с одиночеством,
Сохнуть в печали на па'ру с горелкою газовой.
Кухонька - дом, одеялом из шерсти где хочется
Греть беззащитность, теряя колючесть да язвенность.

Скажут, что жизнь – под откос, коль загублена молодость.
Что будет дальше?.. Конечно, погрязнет вся в хлопотах.
Выстоит ли под дождём одиночка на холоде?
Мальвою яркой – на серый забор да на лобный тын?

Скажут: забудет вкус губ и тепло от влюблённых рук.
Словно стежок до стежка, до стишка и – в Альбом.
Тихо листает…а  в очи – Солохою…втянет в круг –
Спутаешь радость с печалью: она украдёт твой сон… 

Скажут… Не слушай! Не верь! Мотыльков в ней теснится  рой,
Свежие капли росы, дождевые – жива вода!
Глазки умоет и выпьет сама, напоит водой
Всех, кто в ответ захотели услышать бы: – Да!