Котик сів біля віконця,
Ловить промінець від сонця,
Лапкою його хапає,
Але промінець тікає.
Котик крутиться і в’ється,
Промінь в лапи не дається.
Геть стомився бідний котик.
Ну один хоча би дотик!
Ні, тікає, ухиляється
Зайчик сонячний й всміхається.
Котик на віконце – стриб,
В шибку лапкою шкриб-шкриб,
Шибку дівчинка відкрила
І його у дім впустила.
Всівся котик на віконце,
Сів спиною він до сонця.
«Ні, не буду повертатись,
Треба чесно всім нам гратись!»
1996 г.
Гра
© Copyright: Ольга Воля Рева, 2015
Свидетельство о публикации №115042308534
Свидетельство о публикации №115042308534
Рецензии