В мене параноя відчуттів.
Я собі видумую контузію.
Лікарняний роблю для утіх.
І гадаю, більше не одужаю.
Слід порушених в мені орбіт.
Дмухає на пики ваші мраморні.
Хто для всіх, для неба,
і для слів?
Робить місто чемності та палива.
Крапля крові не помітна в камері.
Не зникає нікуди, потік.
Засуха дістала, хочу на руки.
А мене кидають звірам вбік.
Народилась, посмішка спаплюжена.
І за нею, ріки дивних сліз.
Рідними ми всі були контужені.
З рідними ми билися об лід.
В мене параноя відчуттів.
Думають, вигадую та плутаю.
Моє море люди не для всіх.
Галасуйте в вежі, бо не слухаю.
параноя вiдчуттiв
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115042205348
Свидетельство о публикации №115042205348
Рецензии