Темне небо без зiрок

Стає можливим вир питань -
а хто вони, хто править світом,
кому належить сутність знань,
які по порціях розбито?

Таємні групи з орденами,
принаймні виглядає це
з вікна все так, і б`є у камінь
із неба блискавка, процес

пішов, як треба, ми вже знаєм,
нам пояснили історично,
уcім вже стало зрозуміло,
що без насильства душу нищить

свою хижацьку вмить людина,
а сонце дивиться зі стелі,
вдає, немовби дійсність може
впливати на пташині трелі,

які почуть зуміє кожен
в уяві, навіть за пересердя...
Десь радощі вражають лиця,
а тут ненависть личить серцю,

непросто нам втекти по криці,
тонкій, весінній, наче зовсім
немає, йдеш ти по воді
і де-не-де воліє, просить

схід сонця жертву в фонд подій.
Не буде часу - так чудово,
і смерть піде, але й життя,
залишиться алея слова -
прогулянка із вороттям...

Бо ти ітимеш уперед,
обійдеш кулю, повернешся,
побачиш, як зоря пере
від темряви своє безмежжя.