Может быть, ты любишь осень... И. Коваленко

Може, ти кохаєш осінь...

Ти любиш осінь, і мені
вона від того ще миліша...

 
Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду,
Може, серце твоє просить
Хвилю щастя на відраду?

То ходімо в гай осінній,
Де спадає тихо листя,
Де воно в яснім промінні
Щирим золотом іскриться.

Де воно, як дивні шати,
Грає фарбами розкішно.
Я тебе там цілувати
Буду жадібно і ніжно.

І тобі заглянуть в очі
Віти дерева багряні.
Ти повіриш, і до ночі
Будем ми від щастя п’яні.

Ти повернешся додому
І без світла спати ляжеш,
І про мене ти нікому
І ніколи не розкажеш.

Та осінньою порою,
Коли лист почне спадати,
Засумуєш ти за мною,
Будеш знов мене чекати.

Я до тебе повернуся
Несподівано-неждано,
Тихим ранком я з’явлюся
Із осіннього туману.

Буду пестить твої коси
І спитаю тебе, раду:
– Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду.
---------------------------------
«Может быть, ты любишь осень…» И.Е.Коваленко

Ты любишь осень, и оттого она мне ещё милее…
 
Может быть, ты любишь осень,
Любишь чары листопада,
Может, сердце твоё просит
Крошку счастья на отраду?

Так пойдём же в лес осенний,
Где слетают тихо листья,
Счастье там в прозрачной сени,
Как монисто, золотится.

Там оно играет в складках
Расписных одежд роскошных.
Поцелую я украдкой
Твои губы осторожно.

И в твои посмотрят очи
Ветки дерева багряны.
Ты поверишь, и до ночи
Будем мы от счастья пьяны.

Возвратишься ты обратно
И без света спать ты ляжешь,
Про меня смолчишь, понятно,
Ничего ты не расскажешь.

И осеннею порою,
Когда листья падать станут,
Попрощаемся с тобою -
Я грустить не перестану.

Только я к тебе вернуся
Так нечаянно-нежданно,
Тихим утром я явлюся
Из осеннего тумана.

Буду гладить твои косы
И спрошу тебя, отраду:
- Может быть, ты любишь осень,
Любишь чары листопада?

(22.04.2015)