А я до Бога пишу...

Розсипалась намистами роса...
Дерева загорнулись в оксамити...
Навкруг така блаженная краса,
Що мимоволі можна одуріти...

Невже це все моє? О,Боже мій!
Ці оксамити...це безмежне небо...
Якщо це - ТАК...то чом в красі оцій,
Мені нестерпно хочеться до Тебе?

Іду одна...а тиша весняна
Надіями журбу мою колише...
Молитва не іде...вже й слів нема:
Я так втомилась...я не можу більше...

А скрізь - краса...невимовна краса,
Що стукіт серця розриває тишу...
Моє безсоння скроплює сльоза...
Тремтить душа...а я до Бога пишу...


Рецензии