…Не чув нічого і не бачив
прудкий вітрисько – пусто вій.
Без сил упав, затих зненацька
здавалось нам – він чародій!
Передчуття стискає болем…
Шептало серце: «Вір, Люби…»
Ховало небо ясні зорі,
злякав неспокій самоти…
Нестямно душить душу пристрасть,
не заспокоює безсоння гра…
Без милосердя не звучить молитва
в запаморочення розум впав,
але боятися не варто…
Але...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115042101366
Свидетельство о публикации №115042101366
Рецензии