Лиши мені хвилиночку надії,
Якою стільки років я жила...
Просить тебе про більше не посмію,
Минуло все... і зайві вже слова.
Лиши мені на згадку піздню осінь,
Закутану в серпанок золотий,
Букет багряний і небесну просинь
І поцілунок на вустах гіркий.
А я б тобі віддала навіть душу...
Та чи потрібен подарунок мій?
Забудь мене і я забути мушу
Сумний аккорд в мелодії моїй.
В душі звучить прощальна Лакрімоза...
В його ж очах - холодний листопад
І завмирає серце від морозу
Та вже ніщо не повернуть назад.
Прощальна Лакрiмоза
© Copyright: Алла Струк, 2015
Свидетельство о публикации №115042111659
Свидетельство о публикации №115042111659
Рецензии