Вночі мене небо і тиша повільно зводИли з розуму.
Природа не спить за віконними рамами.
Безсонна тривога керує моїми позами
І серце терзає старими болючими ранами.
Такі потаємні і дуже лоскотні спогади
Нестриманим жаром душили мене й не пускали,
Коли ви так швидко знайшли до мене дорогу?
Я ж довго, так довго від вас утекти намагалась…
нема сну
© Copyright: Оксана Ревво, 2015
Свидетельство о публикации №115042005298
Свидетельство о публикации №115042005298
Рецензии