Іван Вазов
НАЗАД
Часом між бентежних мрій
давнину я озираю,
шлях пригадую складний,
мною сходжений до краю,
де між квіття я блукав
(глиць не чув — самі бутони),
де любив, літав, страждав
не шукав собі заслони;
свій запас, що й так малів,
тратив легко я відтоді,
і не мав у вжитку слів
«неможливо», «досить», «годі».
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Иван Вазов
НАЗАД
Често моят скитен ум
в миналото ми се връща —
тоя дълг в живота друм,
извървян, и го обгръща,
де в цветя щастлив газих
(тръните му се забравят),
де фърчах, страдах, любих,
в бурите не търсях завет;
де богатий си запас
харчах весело, тревожно
и във речника си аз
нямах дума «невъзможно».
Iван Вазов. Назад
© Copyright: Любовь Цай, 2015
Свидетельство о публикации №115042000359
Свидетельство о публикации №115042000359
Рецензии