Лина Костенко. Бывает миг такого потрясенья
Бывает миг такого потрясенья -
Привычный мир покажется иным.
В плывущей туче, серой и осенней,
Проглянет луч барвинком золотым.
Стоишь, немея, под покровом сказки.
Душа прозрела тысячью очей.
Кричат деревья и спадают маски .
Просвечивает сущность всех вещей.
К векам сомнительная принадлежность
Небесным светом может воссиять.
Прямым проломом памяти в безбрежность,
Нежданно, обретаешь сам себя.
Оригинал Ліна Костенко
Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.
Свидетельство о публикации №115042011739