***

Дивный на вкус вечер. Похожий на виноград.
У меня мгновение багряное в глазах.
Удары крови по венам. Я не слушаю их советов.
Я боюсь молчать. А виноват совсем не страх.

Виноваты секунды, что тикают, на взгляд, в сторону,
Где на стенах нет картин.
Художники виноваты. Одна стена совсем оголена.
Три другие - более скромны. Их одела наша тень.

Ярко.  Очень ярко зажигаешь папиросу,
Только не сама зажигаешь - отдаёшь мне.
Я просто принимаю её губами до утра,
А потом будет Солнце. И нам не нужны штучные огни.
 


Євген Пастухов
Вірші

***
Дивний на смак вечір. Схожий на виноград.
У мене миттєво багряніє в очах.
Удари крові по венах. Я не слухаю їхніх порад.
Я боюся мовчати. Але винен зовсім не страх.
 
Винні секунди, що тікають на погляд у сторону,
Де на стінах немає картин.
Художники винні. Одна стіна зовсім оголена.
Три інші – більш скромні. Їх одягла наша тінь.
 
Яскраво. Дуже яскраво запалюєш цигарку,
Але сама не палиш - віддаєш мені.
Я просто тримаю її біля губ до ранку,
А потім є Сонце. І нам не потрібні штучні вогні.