Історія тримає у собі
Вкарбовані думки у вічність, фрази,
Діла, роки й століття, ночі й дні,
Її закони не збагнеш одразу.
Пізніше лиш, коли спливає час,
Коли чогось назавжди вже не стало,
Сміється пам’ять, дивлячись на нас,
І ніби каже:
«Залишилось мало,
Щоб теж у пам’ять тихо перейти,
Усе одно – теперішнє, майбутнє –
Це все німі історії світи,
Світлини часу вперті й незабутні.
Спинились де, там вічно і живуть,
Незмінні свідки, вартові на чатах,
До себе ваблячи, чекають, звуть,
Тримаючи події у лещатах.
І не змінити, і не повернути...
Історія лишає у собі
Світлини часу,
сенс яких збагнути
Може лиш вічність помогти тобі».
16-19.04.15
Iсторiя
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115041903293
Свидетельство о публикации №115041903293
Рецензии