Лина Костенко. Клик журавлей, печали полон смутной
Клик журавлей, печали полон смутной…
Прощания сюита так светла…
Осенний дождь свои натянет струны,
Легонько тронет пальчиком ветла.
Грустна арфистка – рученьки как плети! –
И вся до плеч закутана в туман.
Сыграй любви мелодию о лете,
Ту, без которой холодно словам.
Сыграй же мне осенний плач калины.
Сыграй мне все, о чем ни попрошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
Оригинал Ліна Костенко
Ті журавлі, і їх печальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
Торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові! –
По самі плечі вкутана в туман
Зграй мені мелодію любові,
Ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.
Свидетельство о публикации №115041910851
Иван Есаулков 20.04.2015 15:40 Заявить о нарушении