См ливий пром нь

Холодний дощ, бурхливий вітер
Та небо в темно-сірих хмарах.
Весною ще не пахне у повітрі,
Земля все ще живе у непривітних чарах.

Крізь сум, навіяний ненастям
Сміливий промінь розсікає небо,
Щоб з людьми поділитись часткою щастя,
Бо для життя воно так треба!

Сміливий, сильний, наче батько-сонце,
Вигляда з хмурної темноти,
Мабуть, щоб заглянути саме у твоє віконце,
Подарувати частку теплоти.

Але суворий дикий вітер
Не хоче, щоб сонце панувало.
Він колихає темні хмари у повітрі,
Він хоче, що весна спасіння попрохала.

Але вона мовчить, скорившись його силі,
Чекаючи, що хмари розійдуться.
Та на холодній промерзлій ниві
Перші проліски крізь тернії прорвуться.

Чекає день, чекає тиждень,
Але бурхливий вітер не вщуха.
Сміливий промінь сонця не витримав обмежень -
Своїм теплом ці темні хмари розсіка.

Не скорився зимі, сили набрався
Та всім своїм невеличким теплом
Крізь ворожі зимні хмари пробрався,
Поділившисб з людьми своїм добром.

Весна з невимовною радістю
Прийняла його в ніжні обійми,
А промінь з грайливою слабкістю,
Прилинув до неї неначе дитина.

Ніколи не треба здаватись,
Хоч як би тяжко не було,
В житті багато вітрів, крізь які потрібно прориватись,
Сьогодні холод панує, а завтра він лиш минуле.