Весняне, не дуже веселе...
Прозора свіжість повертає щиру вроду -
Все незатьмарене, як у дитячім сні.
І зайві сумніви: що справжнє, а що - ні…
Коли б і люди брали за взірець природу.
А первоцвіт милує око та п'янить.
Так навкруги рясніє кольором зеленим,
Що, наче райдуга у крапельці, бринить
Відлунням світлої надії кожна мить…
Радіти треба – тільки що ж так довго зле нам?
Чи можна вірити незмінності буття,
Коли не чути на зорі пташиний гомін?
І навіть тиша насторожує – життя
В незламний мир не обіцяє вороття.
А так не хочеться про радісне – на спомин.
Свидетельство о публикации №115041807108
Чудова рима: зеленим - зле нам! А що довго - так хто ж нам винен?
Проти останнього рядка категорично протестую: радісне минуле не заперечує світлого, хоч і не комуністичного, майбутнього)
Як завжди, чудово, Наталко!
Роман Шулевский 11.11.2021 22:46 Заявить о нарушении
Дякую.))
Наталья Мироненко 11.11.2021 22:57 Заявить о нарушении
П.С. Може, я забагато про себе думаю, але не впевнений, що на сайті знайдеться ще хтось, хто розумів би Вас краще за мене)))
Роман Шулевский 12.11.2021 00:11 Заявить о нарушении
Перечитала зараз - і таке враження, що з того часу майже нічого не змінилось. А судячи з новин, назріває щось аж ніяк не мирне).
Я не панікую - просто бачу і розумію це, хоч і жену від себе такі думки). Добре, що Ви є і поруч.))
Наталья Мироненко 12.11.2021 00:24 Заявить о нарушении