Радко Радков. Втрати

Радко Радков
ВТРАТИ

   
Ілюзія?  Із усміхом смутним
самотній чоловік слідкує зором
за дівчиною гожою, що скоро
й так швидко зникла за дощем дрібним.   

«Стій, мите!»… Чути протилежне втім:
«Плинь, часе!»...  Постать промайнула споро,
неначе щиглик — в далині прозоро —
дитинства пташка в житі золотім.

Роки майнули швидко чередою,
закоханий у ту,  що стороною
пішла, осінній здавшися добі.

І трав засохлих флейти у журбі,
і тихий шепт калини пломінкої —
так ні про що й не скажуть вже тобі.
 


(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Радко Радков
ЗАГУБИТЕ

Илюзия? Един самотен мъж
на устната с горчиво нежна гънка
я гледа в стройното момиче вънка
и го изгубва в сипкавия дъжд.

А кой му казваше: «Мига задръж!»
Кой: «Бързай време!». Фигурката тънка
е спомен като птичката кадънка
на детството в златеещата ръж.

Сега загърбил трийстата година,
без вяра влюбен в туй което мина,
под стряхата на есента върви.

И флейтата на сухите треви,
и шушнещата в пламъци калина —
за нищо вече нищо не мълви.