Кайдани рве й лiта, лiта
Коли сумна душа моя,
На волю пiсня тая рветься-
Кайдани рве й лiта,лiта.
I не iснує iй кордонiв,
Летить мов птаха неземна.
Бажає жити лиш на волi,
Бо в темрявi вона жила.
Бажає свiтла I наснаги,
Водицi змученiй душi.
Палкiш всього жадає Правди
Та де ж знайти тiльки її?
Для бiдноi,нема в цiм свiтi Правди!
Її розп'яли на хрестi.
Христос,Син Божий Солнце Правди,
До Нього,людоньки, iдiть!!!
Свидетельство о публикации №115041801685