1
В пустому диханні без тебе
душа утомлена блукає,
рахують очі хмари неба…
Із мук минуле повертає,
ступає в день ногами пам’ять
і трохи смутку додає,
твоя безмовність – тишу ранить,
мовчить тривога про своє…
Блищить в калюжах сіро небо,
в дорогу манить світлий путь,
з прозорим таїнством безмежжя
думки змагаються, снують…
Подерті часом, сплять ночами
забуті нами ті фальшиві сни,
їх так багато, снів бажаних,
щоб вміли мріяти, й любити ми…
без тебе…
2
…у відтінках нездійснених мрій
заблудилося дихання наше…
зауважував вітер у сні,
крок за кроком знесилював нащось –
думи рвучкі у небо усі!..
залишивши в минулім прокляття
по великому колу пішли
до майбутнього ми без вагання…
всі образи згубили й сліди
на хвилину заради кохання…
В пустому диханнi..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115041801443
Свидетельство о публикации №115041801443
Рецензии