Мюзикл Мишка Казка для д тей для малих великих

Мюзикл «Мишка»
(Казка для дітей; для малих і великих)
у двох діях
за однойменною казкою Богдана Лепкого

Дійові особи:

Автор (за сценою)
Мишка
Господар
Господиня
Мишенята
Сестри-мишки
Півень
Жінка
Покупець

Дія перша
Ява 1

Господарська хата, двір
Мишка, мишенята, потім господар з господинею,
потім півень,
потім мишки

(грає пісня «Ой, там, на горі..» із м/ф «Жив-був пес»)

Автор: Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька. У самім кутку сільської хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. Та й не до мишки було людям – тривала війна. Люди на селі важко працювали і страждали від постійних нападів і грабунків. У містах жилося ще гірше.
Мишка (співає):
(на мелодію пісні «Однажды в старой Дании…»
із х/ф «Таємниця Снігової Королеви»)
І
В господарській хатині,
В куточку, поза ліжком,
У нірці у гостинній
Живу, маленька мишка.

В безпеці не бідую –
Кота немає в домі.
І крихтами харчуюсь
З господарського столу.
ІІ
Маю я родину –
Купу мишеняток,
Дрібних веселих діток,
Сіреньких пискуняток.

Маю довгий хвостик
І рожеві вушка,
Чорненькі очі й носик,
І гарну сіру шубку.

ІІІ
По хаті ходять люди –
Господар з господиней –
І тупають щосили
Чоботями своїми.

Боюся навіть носом
Поткнутися із нірки.
Тікаю із хатини,
Коли вечірня зірка.

Автор: Мишка боялася людей. Коли в хаті не видно було ані одного чобота, ні одної ноги, висувала голівку, зиркала направо й наліво і скоренько-скоренько, як шнурочок, пересувалася попід стіною в двері. Шусть! І вже на подвір’ї.
Півень (співає): (РЕП)

На панському подвір’ї
Пишно вбраний когут –
Біленькеє пір’я,
Гребінець червоний.

Ходжу я поважно,
Скоса поглядаю,
Як отой жандарик,
Усіх спостерігаю.

Автор: На подвір’ї мишка не боялася нікого: ні півня, ні вола, ні господині. Мишка бігла на поле та стрічалася зі своїми сестрами з міста. Ті були дуже бідні, худі, голодні, миршаві. Ледве хвостики волокли за собою. Розказували, що тепер у них у місті навіть люди не мають, що їсти, а про миші – то вже і не згадуй.
Мишка (співає):
(на мелодію пісні «Ты мне веришь или нет?»
із х/ф «Велика космічна подорож»)

І
А на дворі не боюсь я
Ані когута, ні вола,
І біжу повз господиню
Та без страху в поле я.
Та без страху я.

А у полі при дорозі,
Та попід кущем калини,
У той час як сяде сонце,
Там сестер зустріну я.
Там зустріну я.

Сестри (співають)
ІІ
Сірі мишки-городянки
Такі бідні і голодні,
Свої вушка опустили,
Тягнуть хвостики свої.
Хвостики свої.

Мишка (співає)
Мої любії сестрички,
Як же, рідні, вам живеться?
Як ви схудли і змарніли,
Серденько моє болить.
Серденько болить.

Ява 2

Мишки під кущем калини

Мишка: Вечір добрий, любі мої сестроньки! Схудли, змарніли, як же вам живеться в місті?
Сестра 1: Ой, мишко-сестричко, і не питай! Війна прийшла – скорботи принесла.
Сестра 2: Страх погані часи настали. Люди не мають що їсти, а про миші, то вже і не згадуй. Нам просто пропадай!
Сестра 1: Ніде ні кришинки хліба, ні одної крупинки, нічого.
Сестра 2: Господиня як крає хліб, то над тарілкою, а крає так тонко, що руку крізь краянку видно.
Сестра 1: Як пряче зі стола, то крихти на долоню згортає і дитині до рота несе, щоб не вмерло… Кажуть, війна.
Сестра 2: Люди людей мордують, не мають часу працювати на хліб…
Мишка: У моїх господарів не те. Єсть чим поживитися. Коли я й вибігаю в поле, то це не з голоду, а так, із привички, щоб подивитися на світ, бо у норі скучно. Все з тими дітьми, та й з тими дітьми. Такі вам неслухняні, пищать, аж на мені шкура терпне, щоб господар не вчув.
Сестра 1: Чого ж ти, сестричко, так господаря боїшся? Заскочиш у нірку – він і не дістане.
Мишка: О, мій господар дуже страшний. Його всі бояться. Колись двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав. А що я, така маленька?
Сестри: Жах який!
Мишка: Сало повісив у димарі. Коптить. А м'ясо їдять, добре їдять.
Сестра 2: Не говори, сестричко! Не говори, бо нам млісно стає. Ми вже й забули, як сало виглядає.
Сестра 1: І оце все вони самі з’їдають? Повірити не можу! Оце так жере твій господар!
Мишка: Та ні. Вночі приходять якісь чужі люди, і він їм продає. За гарні гроші. Гроші ховає в ящик під ліжком, недалеко від моєї нори. Та ось ходімо зі мною, все на власні очі побачите.
Мишка (співає):
(на мелодію пісні «В каждом маленьком ребенке…»
із м/ф «Пригоди мавпенят»)

Вже на вулиці темненько.
Тож ходімо помаленьку,
І подивимось тихенько.
Все побачите самі
Там велика сила м’яса,
Там і сало, і ковбаси,
І усякії припаси
У моїх господарів

Мій господар хоч багатий,
Не стидиться продавати
І ковбаси, і гармати
Різним злодіям страшним.
Для людей голодних, бідних
Не подасть шматочка хліба.
Забере, що є, як плату –
Не погребує нічим.

Ява 3

Мишки крадуться до хати, там господар, потім покупець, потім господиня.
У хату заходить покупець, починає складати в мішок крам,
що виносить з комори господар.
Мишки підглядають
Мишка: От тепер і самі бачите. Оце, дивіться, прийшов покупець.
Сестра 1: Ой, усього несуть (нюхає повітря). М'ясо, масло,яйця, крупу і сало.
Сестра 2: Таке чутке сало, що аж в носі вертить…
Покупець: А чи є, господарю, ще щось?
Господар: Та ще з десяток гармат лишилося, як треба.
Покупець: Забираю всі. Ось гроші, як домовлялися.
Господар: Так-так… (рахує гроші) 100, 150, 200, 250… угу… угу… так..
Покупець: Та чого це ти перераховуєш, усе чесно.
Господар: Е ні, пане! Гроші лік люблять! (дорахувавши) От і добре, все правильно. Забирайте товар (віддає гармати)
Покупець: До наступного разу приготуй удвічі більше – заберемо.
Господар (посміхаючись): Як ваша ласка, панове, бувайте!
Покупець: Бувай здоровий!

Ява 4

Покупці виходять. Господар сам. Потім господиня, мишки

Господар (задоволено): Добру оборудку зробив. (голосно) Жінко! А йди швидше сюди.
Господиня (виходячи з комори): Та не кричи, бо почують сусіди. І так за спиною шепочуться, що на війні наживаємося.
Господар: Ти, жінко, чим незадоволена? (тицяє їй в обличчя гроші) Що, гарно пахнуть? От бачиш, і війна на щось придасться. Перше ми й за рік не заробили стільки, що тепер за місяць. Розбагатіємо!..
Господиня: Задоволена я, й дуже. Добре розжилися: і сорочок повно, і кружав, і пахучим милом вмиваємося, і на тонкому спимо, і з дорогого їмо.
Господар (співає):
(на мелодію пісні О.Анофрієва «Песня короля Джакомона»
із х/ф «Чарівний голос Джельсоміно»)

І
Пахуче сало, ковбаса
(і ковбаса, і ковбаса)
І в тайнику гармати.
Війна годує молодця
(так, молодця! так, молодця!)
І буду я багатий.

Нехай шепочуть вороги
(ті вороги, ті вороги)
Сусіди-дармоїди,
Що я Іуда і злодій
(такий злодій, такий злодій),
Та в мене просять їсти (їсти).
Приспів:
Чоловік я розумний і хитрий,
Всіх дурю – і своїх, і чужих.
У гарматний ящик великий
Я складаю гроші свої.
Господиня (співає)
З чоловіком живу, як цариця,
Пишно вбрана в тонкі сорочки.
Інші заздрять мені молодиці,
Так не ніжать їх чоловіки.
Господар (співає)
ІІ
Війна страшна, все у вогні
(все у вогні, все у вогні).
І ця лиха година
Приносить грошики мені
(мені, мені, лише мені),
Усе в мою родину.

Страшним бандитам я продам
(продам, продам, завжди продам)
І їжу, і гармати.
А всім голодним прохачам
(всім прохачам, всім прохачам)
Кажу я: «Геть із хати!» (із хати)

Приспів.

Господиня: Проте люди скоса поглядають, за спиною говорять. А найгірше – прохачів багато, і все бажають, щоб дала їжу за так, за спасибі, ще, мабуть, щоб зверху грошима прикидала.
Господар: А зась їм усім! Не зважай. Кому війна – кому мати рідна. Давай гроші заховаємо, щоб не побачив, бува, ніхто.

Витягають ящик, ховають гроші, перераховують

Сестра 2 (голосно, з осудом і болем): Ах, господиня як пані. Сорочки гарні, кружева тонкі. Пахучим милом вимивається. А моя вмивається слізьми.

Господар піднімає голову, прислухається

Мишка: Тс-с-с! Ще почують!
Сестра 1: Ой, дослухаються! Ходімо, сестро, бо, не приведи, Господи, спіймають. Прощавай, сестричко!
Сестра 2: Прощавай!
Мишка: Бувайте, сестри!

Мишки розбігаються: сестрички-городянки надвір, а мишка в нірку.

Господар (тупає ногою): Знову миші! Кажу ж, заведи кота.
Господиня: Та на кота молока треба.
Господар: Корови добре молока дають, і на кота вистачить, а ти все жалуєш.
Господиня (позіхає): Ой, не сварись! Чого б це ще через кота серед ночі сперечатися. Ходімо вже спати, бо завтра вставати ні світ ні зоря.
Господар: І то правда. Ходімо спати (потягається) Ох, і втомився же я!

Господарі йдуть у кімнати

(грає пісня «Місяць у небі засяяв»)

Автор: Ніч накрила землю темним зоряним покривалом. Поснули всі в господарській садибі: і мишка, і господар з господинею, і віл, і корови. Усе завмерло в очікуванні нового дня.

Дія друга
Ява 1

Півень, господар, господиня, мишка, потім жінка.

(продовжує грати пісня «Місяць у небі засяяв»)

Автор: Першим зустрічати вранішню зорю готувався півень. Ще все село міцно спало, а білий когут на господарському подвір’ї стрепенувся, розправив крила і прокукурікав.
Півень: Кукуріку!
Автор: Завовтузилися і заквохтали курки, спросоння мукнув віл, пискнули уві сні мишенята. Та поступово все затихло. Трохи потому півень знову сколотив своїм «кукуріку» всю садибу.
Півень: Кукуріку!
Автор: Проте нічна темрява ще не хотіла відпускати нікого з цупких обіймів сну. Усі спали так солодко, як спиться зазвичай перед світанком. Однак когут не збирався відступати. Він злетів на тин і зачервонів гребенем проти вранішньої зорі.
Півень: Кукуріку!

(грає пісня «Деревенская песенка»)

Автор: Третє «кукуріку», дзвінке й радісне, сповістило народження нового дня і розворушило велике хазяйство.

Господар проходить із відрами
Автор: Подвір’я потроху оживало, господар пішов до колодязя набирати воду. Воли й корови заремигали, курки зчинили галас через нерозумного черв’яка, що виліз із землі під ногами старшої квочки. Господиня із дійницею зайшла до стайні, щоб подоїти корів.

Господиня виходить з хати доїти корів.

Півень (співає):
(на мелодію пісні О.Анофрієва «Куда ты, тропинка, меня привела?..»
із м/ф «Бременські музиканти»)

Щоранку співаю я сонцю привіт.
Воно озаряє увесь білий світ!
Господиня (співає):
Щоранку виходжу доїти корів,
Щоб мати в достатку і масло, і сир.
Півень (співає):
Радіють світанку бджілки і птахи,
Із хат вибігають малі дітлахи.
Господиня (співає):
Радію смачному в відрі молоку!
Новий день вітаю я
Господиня і Півень (разом співають):
Кукуріку!

Господиня вертається з повним відром, наспівує.
У двері стукає жінка,
господиня швидко ставить дійницю на лаву і накриває рушником.

Ява 2

Господиня: А хто там?
Жінка: Здрастуйте вашій хаті, пані.
Мишка (виглядає з нірки): Ще одна з тих, із міста. Вони приходять без нічого і відходять з нічим. Побачимо.
Господиня (незадоволено): Чого вам треба?
Жінка: Молока, як ваша ласка.
Господиня: А гроші є?
Жінка (ледве ступає, говорить як за покійником): Змилосердіться, господине, дивіться! Ніг собі в цих проклятих колодках не чую. У мене хора дитина, як мені без молока вертати? Най би хоч перед смертю напилося. Совісті нема на тую муку дивитися. Я ж – мати. Я вам цього, спасителько моя, вовіки не забуду. Я вам гроші в суботу принесу, так мені, Боже, дай спокійно сконати, що принесу…
Господиня: Мої корови тільки молока дають, що кіт наплакав. От, дою, щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може, продадуть; вони на гроші ласі, й рідного батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б (з цими словами випроваджує жінку, яка плаче, вертається в хату, забирає дійницю; до себе) Немає грошей – немає молока!

Виходить.

Ява 3

Мишка сама, потім мишенята

Мишка: Добре, що діти сплять, а то б ще навчилися брехати, як люди. І як цим людям язик на таку брехню повертається? Погані люди. Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший від життя? Але я їм! Гей, дітки-мишенята! А ходіть-но сюди мерщій!

Вибігають мишенята. Мишка починає шепотітися з ними

Автор: І в маленькій мишачій голові зродилася велика ідея. Знищити, потрощити цей папір, що його кривдою людською чути, поганий папір. Вона припала до дерев’яного ящика, і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Працювала цілу ніч. Аж поки не було чого гризти

Музика. Мишка і мишенята гризуть гроші в ящику

Мишка (співає):
(на мелодію пісні Б.Савельєва «Кручу педали»
із м/ф «Пригоди кота Леопольда»)

Гризу, гризу, гризу я гроші в кутку.
Точу, точу папір проклятий в труху.
Скрипить, скрипить, він під зубами рипить,
І мишенят веселить.

Гріх – на нещасті зароблять.
Він вам багатства не додасть.
Ні, ні сльозинки не прощу,
І ваші гроші, що так вам гожі,
На порох всі переточу!

Мишка: От уже й нема чого гризти. Нехай тепер начуваються!
Мишенята: Мамо, чутно кроки, хтось іде, треба тікати!
Мишка: Цитьте, цитьте, мишенята!
Вже господар йде до хати.
Щоб не пожаліти гірко,
Всі ховайтеся у нірку.
Ховаються в нірці

Ява 4

Господар і господиня

Господар: Я тобі, жінко, отак скажу: я чоловік праці. У мене ніхто не сміє дармувати. Гроші також. Я так собі думаю: їх треба пустити в рух. Купимо за них кілька свинок, двоє-троє телят, підгодуємо, продамо і купимо нових, і знов продамо, поки не будемо мати тільки грошей, що в банку. Бог знає, коли буде друга війна.

Кахикаючи, постогнуючи, лізе за ящиком

Господиня: Та куди ти оце сам, давай, допоможу.

Витягають удвох ящик.
Господар відкриває, очі лізуть на лоба,
брови підіймаються, волосся стає йому дибки.

Господар: Погризли, погризли, погризли!
Господиня: Що? Де? Коли?
Господар: О, дивися! О!
Господиня (дивиться в ящик): А-а-а!
Господар: Це ти тому винна, це ти!
Господиня (в плач): Всьому я винна, всьому я…
Господар (кричить): Я не раз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! Ти! Ти!

Кидається на жінку з кулаками

Господар (співає):
(на мелодію пісні «Ти ж мене підманула»

Я казав тобі одразу:
Від мишиної зарази
Треба взяти нам кота.
Ти ж жаліла молока!

Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж у хату із мишами
Так кота і не взяла!
Господиня (співає):
Я тебе не підманула,
Я тебе не підвела.
Той котяра-ледацюга
Пив би стільки молока!
Господар (співає):
Ач, дивись, яка уперта!
Я скажу тобі відверто:
Хочеш краще інших жить –
Треба грошики любить.

Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Тая миша проклятуща
Згризла гроші, ізвела!
Господиня (співає):
Я тебе не підманула,
Я тебе не підвела.
Тож не я, а люта миша
Гроші всі перевела!
Господар (співає):
Краще, жінко, ти мовчи,
Не противсь і не кричи
Ти дурниці наробила,
Гроші наші погубила!

Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела!
Як же далі в світі жити,
Коли грошиків нема?!
Господиня (співає):
Жити мені, бідувати!
Повік будеш докоряти,
Що тебе я підвела!
Тільки грошиків нема!

Жити буду, бідувати!
Господар (співає):
Повік буду докоряти,
Що мене ти підвела!
Господар і господиня (співають):
Тільки грошиків нема!

Сваряться, б’ються і йдуть зі сцени

Автор: Але мишка не чекала, що далі буде: моргнула на дітей, і вони шнурочком вибігли крізь відчинені двері на поле. Краще там, ніж у такій хаті!

Усі (співають):
(на мелодію пісні О.Анофрієва «Все может быть!
із х/ф «Не может быть!»)

Те, що ви побачили,
Нібито казки,
А таки не видумки –
Навіть зовсім навпаки.
Адже життя –
Складна історія,
Пам’ятай щомить:
І мишка може злодія
Нахабного провчить!

Ви сказати можете:
«Нащо мудрувать!
Те, чого не може буть,
Того не треба і чекать!»
Проте життя –
Складна історія,
Пам’ятай щомить:
І мишка може злодія
Нахабного провчить!

Автор: Отак маленька мишка провчила негідників

Завіса