Рожевий вiрш

Я біжу! Дорога - вся моя,
Літній степ і цей рожевий ранок,
Зночі прокидається земля,
От-от сонце визирне за ганок,

Стежка в"ється степом-полином
За таємним манівним каноном,
І веде, бере у свій полон
Край рожевий із пташиним звоном.

Щебет голоснішає, росте,
Шириться, заповнює шпарини,
Будить щось забуте і святе,
Те, що Бог вкладає в сон дитини.

Хто бував до нас у цих степах,
Пив цілющі пахощі безтями,
Скільки див таїться в полинах,
Скільки ще загубиться із нами?

Я біжу! В рожевому степу
Так приємно з вітром позмагатись.
А в кінці рожевого шляху
Разом з сонцем в морі покупатись.


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →