Подивись... Хто тепер? Хто така я?
Може ніч? Може день? Звук лунає...
У полоні... Не мертва та холодна,
Твоєї взаємної щирості голодна...
Подивись уже день догорає,
Ні листа, а ні звістки немає.
Лиш надії дарунок, краплина,
Моя думка до тебе лиш лине...
Подивися - одна... Ще чекаю...
Я уваги, мов сонця, жадаю!
Посміхаючись, жарти дарую,
А ти знати не знаєш як сумую...
Подивись я заточена в клітку...
Ти зумів зачарувати цю квітку,
Що й природі зовсім не підвладна,
Та для тебе на все тепер здатна.
Подивись, навкруг тиша страшенна...
Граней серця твого полонена
Стала я, сама того не знаю
Та чомусь хочу мовить - кохаю!
17.04.2015р.
Подивись...
© Copyright: Кольцова Наталия, 2015
Свидетельство о публикации №115041706604
Свидетельство о публикации №115041706604
Рецензии
