59. Василь Стус. Кривокрылый птах...

Кривокрылый птах: родное –
Коротко, что долго – то чужбина.
Куда сбыть свою мороку:
За крайсветом – Украина!
Солнце, солнце удирает,
Косоглазое и злое,
В беспуть рухнула прямая
Колея. Страна родная!
Где же ты, тенистей тени,
Где-то с краю всех краечков
К вековечной домовине
Понацеплено веревочек.
Вот дорога всем дорогам,
Всем разлукам и всегону.
Что ж, смотри из заквагона
За созвездьем Козерога.
Ладно – буду-перебуду,
Переслышу – перезнаю.
Сколько веку – столь натуги.
Кривокрылый, враном граю.


Кривокрилий птах: коротке —
рідне, довге — що чужинне.
Спробуй — спекайся мороки:
за крайсвіту — Україна!
Сонце, сонце утікає,
зизооке і зловісне,
в безпуть ринула залізна
колія. О, рідний краю!
Десь ти тінню тіні тіні,
десь ти скраю всіх краєчків
вікопомній домовині
поначеплено вервечки.
Ця дорога вседороги
всенезустрічі — всегону.
Позирай із заквагону
за сузір’ям Козерога.
Але буду- перебуду,
перечую — перебачу.
Скільки віку — стільки й труду.
Кривокрилий, круком крячу.