Лина Костенко. А затишек поет мне, как сирена

Перевод с украинского


Затишье распевает, как сирена.
Не нужно воска, я не Одиссей.
Меня ждут львы, и заждалась арена.
И жизнь ведет, как жертву в  Колизей.

Так погибали стойкие за веру.
Жестокий спорт изобрели не мы.
Здесь главное — ответить взглядом зверю,
И оставаться до конца людьми.

Когда меня потянут на арену,
Чтоб хищников голодных запустить,
Покажут всем, себе роняя цену,
Всю глупость, злобу, жажду отомстить!

Оно во мне, святое назначенье.
И сквозь кровавый жертвенный  туман,
Я палачам в последнее мгновенье,
Скажу словами первых христиан:

— Ничтожна ваша сила перед Богом.
Огонь холодный, он уже погас.
И ваши львы, ласкаясь, лижут ноги.
И слуги усмехаются на вас.



Оригинал Ліна Костенко


А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде мене арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний винайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваші леви лижуть мені ноги.
І ваші слуги насміялись з вас.