Ці трикляті метелики...знову,
Але скорше в мізках, чим у лоні.
Від їх крил перехоплює мову,
Та голки немов дряпають скроні.
Так, трикляті, але дивовижні,
Хоч і пурхають, дуже хвилюють.
Бо вуста твої приторно-ніжні
Весь живіт...лускокрило цілують.
ВIДлуння лускоКРИЛих
© Copyright: Иньфинити Любви, 2015
Свидетельство о публикации №115041609693
Свидетельство о публикации №115041609693
Рецензии