…збились у купу тривожні хвилини,
сталося так, що біда не сама
рвала і серце, і душу дитини…
злоба чия невимовно сліпа
нищила радість життя без упину?..
голосно мати від болю ревла…
світ у полоні часу лихого…
опліч з надією в завтра дорога
виведе правду про вчора на волю!..
тільки не стане вже так як було…
може не вдосталь в мирі нам Віри –
перемогти наступаюче зло?..
з неволi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115041601213
Свидетельство о публикации №115041601213
Рецензии