Що ж я втратила у собі?
Скажи мені свою думку.
Знаю, не скажеш,
Знову жуєш свою кляту гумку.
А я дарую тобі шарф з квітів на останок,
Щоб був теплим кожен твій ранок.
Нічого не хочу взамін
Мені не потрібен твій будинок без стін.
Мені вже нічого не потрібно
Ні з тобою, ні з ким з минулого.
Просто мрію жити без рожевих окуляр,
та не з якимось занудою.
Занудою буду я, бо знаєш,
не така вже і весела.
Зануда у душі, та істеричка вперта.
Кричу голосніше за десяток жінок,
Твоє щастя любий, що ти тепер лиш мій замок.
***
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115041611233
Свидетельство о публикации №115041611233
Рецензии