Вс ми марно блука мо св том...

всі ми марно блукаємо світом,
ми неначе заглубені маємось,
нескінченно би нам не завештатись,
і як нам би себе не втратити.

та чи дійсно вагомі ми часточки
цього надто бездонного всесвіту?
і для кого, для чого призначені,
бо для нас всі шляхи є відкриті.

чи знайдемося ми у цих вимірах,
чи зведемось в одну паралель?
і де часу відрізок нас міряє,
де відправлення пункти тепер?

я не хочу зливатися з космосом
або бути відлунням галактики,
я вже зараз би чітко направила
свою путь особистістної статики.


Рецензии