Позначка "стоп", я ім*я вигукую.
Сміх переплітається, з колою та мукою.
Життя зрушує, вимушено кидаючи.
А я ще, все знаю, хоч треба світ за очі.
Не знаю де моє, та чому так гаряче.
Але помилки ковтаю краще, і вже граючи..
Лаюсь як вмію, скелі аж тремтять.
Та ідіть ви всі в зад.
Я не в пошуках порад.
Моя голова є моєю тугою.
А ви краще слідкуйте, за своєю стіною.
Моя ж не зрушиться.
Збудована з болючих ран.
Позначка "стоп", і вам... і нам...
стоп
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115041500234
Свидетельство о публикации №115041500234
Рецензии